Слизька тема

64

Я живу в чудовому культурному місті, всього 300-тисячному, але славному своїм міжнародним театральним фестивалем, який проходить одночасно на масі майданчиків.

У залах на 100-350 людина вам покажуть японський ляльковий театр, аргентинську пластичну новелу, азербайджанський спектакль одного актора або чеську пантоміму. Для симфонічного оркестру і самих знаменитих театрів у нас є зал більше, ніж на 500 місць. Бажаючих багато, тому іноді навіть фестивальні вистави в самому великому залі показують за два рази.

Наше місто люблять музиканти, тому крім камерного та симфонічного оркестрів можна потрапити на місцеву панк-групу, а можна — на швейцарський джаз або середньовічну музику. Не забувають нас і знамениті рок-колективи. І ось тут починається задолбашка. Тому що рок-концерт — це пара тисяч глядачів, кілька концертів знамениті виконавці на одному місці грати не стануть, так куди ж стільки людей за раз запхати? Здрастуй, критий каток!

Пару годин скакати по устеленному ковроліном льоду страшно холодно, а стояти на місці взагалі неможливо, особливо в літньому взутті. Від будівельних конструкцій та сталевої покрівлі гуляє непередбачуване ехо, з’їдаючи все артикуляцію соліста і половину мелодії. А адже рок — це цікаві тексти на красиві мелодії, а не метал з розряду «ведмідь дере собаку під стрільбу і крики мисливців». Якщо старі пісні ще можна дізнатися, то нові просто проходять мимо: незрозумілий текст, мелодія невиразна, ніби кульгавий сусід по телефону наспівав. Артисти ображаються, коли бачать, що «втрачають зал», що нова програма чомусь провалилася, що глядачі скандують назви мотлоху, вимагаючи грати тільки його і заглушаючи голос співака власним хоровим співом.

Чому в місті за останні 15 років побудували два нових басейну, легкоатлетичний манеж, вищезгаданий каток, криту арену для ігрових видів спорту, веслувальну базу з елінгами і іншою інфраструктурою — а нормальний концертний зал так і залишається красивою картинкою на стіні в адміністрації? Задовбали ось така дискримінація. Театралам, любителям класичної музики і спортсменам пощастило, а я і ще тисячі рок-фанатів чим завинили?

На моторошні концерти ходить все менше людей, знамениті виконавці все частіше обходять наше місто стороною в своїх турах, залишається тільки з тугою дивитися на фотки щасливчиків з міст з нормальними залами або брати пару днів за свій рахунок на роботі і їздити в рок-паломництво у столиці.

Залишилося менше тижня до чергового такого довгоочікуваного концерту… на який я не піду. Квитків у касі все ще багато, мабуть, не піду, не лише я.