Трудівники струн і мікрофона

9

Є у мене музичний колектив. За півтора роки роботи ми непогано попрацювали: зібрали первісну пристойну фанатську базу, зробили програму майже на дві години і навіть випустили сингл. Сам колектив, можна сказати, зразковий: дружний, ніхто на репетиціях не п’є (та й взагалі майже не п’є), всі за ідею працюють, майже всі в рівній мірі скидаються на потреби проекту, якщо у кого труднощі, то інші допомагають. Здавалося б, чого ще хотіти?

Але скрізь є свої підводні камені. Про репетиціях домовляємося завжди заздалегідь, вибираємо оптимальні час і дату. У підсумку до встановленого часу, дай бог, прийде один. І добре б спізнювалися хвилин на п’ять-десять, так деякі через годину приходять! Добре хоч, деякі інколи попереджають, що запізнюються. Решта навіть не ворушиться. Особливо добиває, коли дзвониш товаришеві і запитуєш: «Ти де?» — а він такий: «А що, сьогодні репетиція?» Або за півгодини до ріпи: «Вибачте, хлопці, не прийду». Я розумію, що у всіх особисте життя, у когось форс-мажори трапляються. Я і сам як білка в колесі: навчання, робота, курси, організаторська діяльність, крім цього ще два колективи. Іноді й сам запізнююсь, але не кожен божий день! Ну, а саме забійне, коли дзвониш товаришеві, гудок є, а трубку не бере. Потім питаєш, що сталося, а він такий: «Ой, забув включити звук». На фіга вам взагалі телефони, якщо до вас додзвонитися не можна?

Ну гаразд, припустимо, зібралися. Що грати, половина не знає. Деякі намагаються награти щось рандомное, але виходить, чесно кажучи, не дуже. Розуміючи, що віз і нині там, прописую до наступної репетиції партії і скидаю в загальну групу. Нате, мовляв, вчите. А ось хрін! Коли питаю, вчили партії, деякі дивляться на мене виряченими очима і всім виглядом показують: «Які партії?» Я що, кожному особисто, чи що, повинен скидати? Навіщо тоді загальну групу заводили?! І потім кажуть: «Нічого не бачив». При цьому інші бачили, але все одно не вчили.

Репточку ми орендуємо. Точка не ахті, звичайно, але свою основну функцію виконує справно, своїх грошей коштує і, якщо репетирувати хоча б два рази в тиждень, себе окупає. Але, блін, який сенс у всьому цьому, якщо останні три місяці в сукупності виходить чотири репетиції в місяць, з яких продуктивних взагалі одна? На фіга викидати гроші на вітер, коли можна було б пустити їх, наприклад, на запису або на покупку нових інструментів?

До речі, про записи: напевно, найболючіша тема в нашому колективі. Йти на хорошу студію нам не дозволяють фінанси, а для говностудии ми занадто горді: мовляв, самі все запишемо. Якщо враховувати технічний прогрес і загальний досить середній рівень зіграності, то думки в цілому виправдані. Але є одне «але»: ніхто з нас запису не розбирається! Хоча один товариш все ж таки зголосився і потихеньку освоює все це справа, навіть добре стало виходити. Але все одно все рухається надто повільно. І справа навіть не в нашому «звукорежисера». Коли він просить кого-небудь записати свою партію, ніхто нічого не записує. Відмовки різні: «Ой, я сьогодні я не в голосі. Ой, сьогодні у мене не виходить. Ой, сьогодні до мене дівчина приїхала, мама лається, інструмент не той…» І так вже майже цілий рік. При цьому матеріалу вже скупчилося багато, давно пора його випускати, люди чекають, але немає: поганого ми не випустимо, а по-хорошому записатися не можемо!

Ще добивають думки іншого товариша: треба піаритися, потрібно набирати команду, три трейлера обладнання, шоу, спецефекти, дівчатка на підтанцьовці! В цілому думки правильні, але сенс піарити проект, який навіть на репетицію вчасно прийти не може? Я людина хоч і ледачий, але відповідальний, і мені соромно. Соромно видавати неякісний продукт, обманювати очікування, підводити людей. Але чому-то всім іншим пофіг.

Найприкріше, що хлопці в колективі Екшн сно талановиті, дружні, веселі, ідейні. Таких вдень з вогнем часом не знайдеш. Я працював у різних колективах, різних хлопців бачив, але саме цей допоміг мені розкритися, зрозуміти себе, доторкнутися до мрії. І я всіх люблю, поважаю, ми всі друзі, так що ні на кого просто так не натиснеш, в шию не погонишь… та й в цілому всі все розуміють, але коли намагаєшся ввести хоч якусь дисципліну, або забивають, або ображаються…

Загалом, задовбали, але що робити, я вже не знаю.