Бескозырками закидаємо

4

Всіх виїжджаючих патріотично налаштовані порівнюють з щурами, які біжать з корабля, та ще й «розгойдуючими човен» при цьому.

— Ну і валіть, щури! Так без вас кораблю велике плавання!

Сподобалася мені порівняння держави з кораблем — добре, зримо. І пливе він у невідому, але світлу, треба думати, даль, і команда під керівництвом мудрого Капітана… От тільки патріоти чомусь забувають, що щури біжать з тонучого корабля, відчуваючи в трюмах течі. Просто так ні пацюк, ні нормальна людина з Батьківщини назавжди не побіжить, чого там.

А давайте продовжимо аналогію з щурами і кораблем, а?

Йде наш корабель «Росія», з труби дим валить. Капітан пильнує, рявкая гудком на інші кораблі. Якщо треба, є і нафта, щоб вилити за борт і заспокоїти особливо круті хвилі, — старовинний морський спосіб. Парочка ракет «корабель — корабель» в трюмах — на всякий випадок.

По палубах там і сям пищать, борсаються щури за борт сигая, то потрапляючи під ноги команді і хвилюючи пасажирів, і навіть, здається, розгойдуючи, думається крізь сон команді, цю величезну махину. А он щури з білими стрічками звідки-то побігли. З білизняного складу, напевно. І оголошується аврал, і починають боротьбу за ідеальний корабель. Як же саме тебе облагороджують, «Росія» гордотрубная?

Б’ють щурів палицями, окремих, найпомітніших, відловили і посадили в клітки. Ах, сама нахабна вислизнула, але нічого, далеко не втече.

Підмазують, подбеливают заіржавілі борту — там, де капітанові видно. Прилаштовують різні не дуже потрібні на кораблі, але такі кльові хахаряшечки. То спортмайданчик на місці прогулянкової палуби влаштують, то місток, що висить десь за кормою і майже нікому не потрібний, то в нанолабораторию вбухают мільярди, щоб виростити наноматросов. Раз їх все одно не видно, хто перевірить?

Врубують на повну потужність корабельне радіо з патріотичними маршами і гаслами. Вивели на люди корабельного попа — нехай з містка народ перестерігає, а ми йому ще кольоровий сигнальний ліхтар дамо, щоб всі пасажири і команда його пропускали, коли кудись піде. А ось ще розкопали десь книгу заклинань вусатого вождя, шамана столітньої давнини, і тепер бурмочуть по радіо: «Злий дух Держдеп, йди, у всьому винна „Америка“, в злого духа Держдепу плюємо, провалися, проклята „Америка“!» Авось допоможе. Та й грізному авіаносець «Америка» буде прикро до сліз. Добре ще, практику людських жертвоприношень того ж вождя поки не відродили, хоча як знати…

Останнім часом ще на форму одягу стали дивитися. У всіх сині смужки на тільниках, а в тебе щось поголубіли? Ох, не до добра форсишь, ой, бережися! Ще дітям тут свою блакитну тільняшку раптом покажеш…

А тим часом…

Корабель розтягують і розкрадають хто на що здатний. Дошки виламують, листи обшивки тягнуть, машина ледве хрипить, а її пар взагалі наполовину на обігрів офіцерських кают йде. Як тут не бути течам і потоплення?

Штурманська рубка зовсім сбрендила: тонни маячних карт на місток тягає, то всерйоз курс в країну ліліпутів обговорює, то змушує всіх морських чортів ловити…

Пасажири смагляві з верхньої крихітній палубної каютки оборзели: ходять з ножами навіть по містку, б’ють і ріжуть на кораблі, і ненависть до них така, що вже де-не-де починаються бунти.

Окремі офіцери набивають краденим барахлом шлюпки і звалюють на інші кораблі. Ніхто за шлюпками не стежить і їм не заважає. Корабель же непотоплюваний!

Капітан зайнятий: то він на святі Нептуна на щоглу за чобітьми лізе, то в море пірнає за давніми горщиками, — загалом, показує силушку молодецьку, що міцний ще, а то вже який термін на містку.

Втім, будемо справедливі: іноді Капітан прогулюється по палубах. Дужі боцмани виганяють звідти пасажирів і змушують сидіти в каютах, поки Він пройде, а інші прихлебаи біжать спереду і ззаду з сигнальними ліхтарями і дмуть в боцманские дудки: всі з дороги! Такі ж ліхтарі і дудки позавели собі старпомы, потім другі помічники, потім штурмани, потім самі боцмани-силовики… Тепер вся верхня палуба то і справа розбігається: командири йдуть, дудя і кліпаючи!

А вода прибуває і прибуває, і попереду виразно видно рифи, але керманичі правлять прямо туди, на окрики пасажирів і щурячі писки відповідаючи матом, що у нас своє, національне кораблеводіння, і російському духу ніякі скелі не страшні, тому що помолимося — і скелі впадуть, а не впадуть — бескозырками закидаємо!

І тільки недобиті пацюки намагаються підняти тривогу. «Відпрацьовують сир з чужого корабля», — говорить команда, злоЕкшн кувато відводячи очі над заплилими щоками.

Як Макаревич в інші часи співав?

…Але славний корабель пішов до дна,
Залишившись без вірних щурів.

Набий-ка трубку, налий вина,
І вип’ємо, браток, з тобою
За тих, хто першим кричить: «Біда!»,
Рятуючи свій корабель.

Але ми даремно пищимо, що «Росія» — навіть не новенький «Титанік», бо прогнила від кіля до клотика: нас не хочуть чути. Гайда за борт, довгохвості!