Галопом по кабінках

63

Я працюю в магазині, який знаходиться на першому поверсі дуже довгого будинку. Якісь нехороші люди повісили на будинок сбербанківський рекламний модуль з написом «Банкомат». Ощадбанк у цьому ж будинку, але в 400 метрах від нас. Мої сірі будні помітно разукрасились.

— Де банкомат? — запитує захеканий чоловік, тільки що вбежавший в магазин.
— Там! — роблю я характерний жест рукою.

Чоловік зривається з місця і стрілою летить в дальній кінець магазину.

— Стій! Вийди На вулицю, 400 метрів направо!
— А через вас не можна?
— Ні, стіни заважають.

Окрема категорія — незадоволені і поспішають. На мої пояснення напрямку і дистанції слідують крики: «А якого дідька тут вивіска висить?» Рідний, Екшн деш до Ощадбанку — запитай у них, а? Ти думаєш, це я повісив, тому що мені нудно було?

Дівчина входить, озирається. Вкрадливо питає:

— Чоловік, а де у вас тут кабінка?
— ?!
— Ну, кабінка. Мені потрібно зняти.
— Кабінка у нас ось там, біла двері, вимикач справа.

Пішла. Повернулася.

— Чоловік, ви знущаєтеся? Мені гроші з картки зняти потрібно! Де банкомат?
— А я думав, що одяг. А туалет я кабінкою називаю з дитинства.
— Жартівник!

Робить кілька кроків до виходу, зупиняється.

— Хоча, знаєте, в кабінку мені теж треба. Можна?
— Welcome!

Ось так і розважаємося.