Мертві туші (слеш, NC-17)

42

А мене задовбали автори фанфіків. Задолбали мене багато, але дратує буквально одна риса: ви кидаєте писати свої твори.

Ось знаходжу я фанфік по цікавому мені фандому, синопсис якого дико інтригує, читаю першу главу (у якій, як правило, нічого цікавого не відбувається) і бачу, що пише його явно не малолітка шести років, а людина з хорошою постановкою складу. Заинтриговываюсь. І що відбувається далі? А нічого. Взагалі нічого. На спроби розворушити автора отримую відповіді в стилі «У міняючи зараз багато справ, напевно, тільки в наступному місяці» або «Ой, перша глава так мало коментарів набрала, напевно, нікому історія не цікава».

Отже, пояснюю на пальцях.

Якщо ви взялися писати фанфік, напишіть його весь і відразу. Вдома чи в школі, в зошиті або в «Ворді». Мені все одно. Але весь. Від і до. І тільки коли ваш твір буде закінчено, публікуйте його в мережу! Таким чином вам не доведеться виправдовуватися перед читачами, турбуватися про навалилися проблеми і згадувати: «А що я там в минулій главі написав-то?» До того ж така тактика дозволить вам в разі чого (ви зрозуміли, що ваш фанфік говняшка, розчарувалися в фандоме або у вас просто відпало всяке письменницьке настрій) не турбуватися, що ви будете підняті на сміх або ж розчаруєте чекають читачів.

Запам’ятали? Спочатку пишемо всі-всі-всі будинки для себе. Перечитуємо. Можна перечитати кілька разів. Думаємо, чи ми хочемо поділитися цим з усім світом. А потім вже публікуємо в мережу. Відразу, цілком. Кому треба, будуть читати по шматках.

І так, якщо ви все ж виклали лише одну главу, в якій герой лише чистить зуби, заварює каву і думає, чим йому зайнятися, не треба чекати шквалу коментарів. Поки справа не Екшн де до «движухи», навряд чи вас будуть розхвалювати. Так що кидати писати продовження, не побачивши 189 коментарів під першою главою довжиною в аркуш А4 прибирання героями своєї квартири, не варто, право слово.

Бачите, як все просто насправді? А до тих пір набридли «Мертві душі», масово опубліковані в кожному фандоме і так і не котрі доживають до кінцівки.