Червона ціна зеленої собачки

48

Я продаю повітряні кульки та іграшки на головній площі нашого міста. Моя точка знаходиться в десяти метрах від автобусної зупинки. Це означає, що щодня повз мене проходить ціла тьма народу. Начебто нічого страшного, але кожен п’ятий вважає своїм обов’язком звернутися до мене з якимсь ідіотським питанням.

Навпроти стоїть будівля адміністрації, де вже років десять висять величезні електронні годинники.

— Дівчина, скільки часу?
— Половина шостого, — кажу. — Позаду вас годинник висять.
— Хочете сказати, що я спізнився?

* * *

— Яке сьогодні число? — громадянин явно нетверезий.
— Шістнадцяте липня, субота.
— А рік?
— Ви що, забули, який зараз рік?
— Так, я забув, а тобі важко сказати?!
— Дві тисячі чотирнадцятого від Різдва Христового.
— Як чотирнадцятий?! А Олімпіада в Сочі пройшла, чи що?
— Олімпіади не буде, так як у дві тисячі дванадцятому стався кінець світу. Всі чемпіони померли.

Такого здивування на обличчі мені ще не доводилося бачити, тому довелося зізнатися, що я жартую.

* * *

— Які гарні іграшки, кульки! Чудово! Донька, вибирай будь-який.
— Ось цей! — пищить дитя.
— Чудова собачка! Скільки коштує?
— Двісті рублів.
— Який жах! За цю убогу собаку?! Та пішли ви на х#$! Доча, підемо, нащо тобі це непотрібне говно?