Виглянь з-за балії

22

Здрастуй, людина, що вважає активістів марними скигліями, яким поплакати — і в ліжечко. Своєю відповіддю ти тільки показуєш, як насправді все сумно.

Пишаєшся тим, що відстояв зі зброєю (так-так, розвідний ключ в руках — це «предмет у ролі холодної зброї», ти не знав?) своє право на життя? Молодець. Щиро тисну руку. А ось за те, що після цього ти вирішив, ніби тепер можна не паритися, і все інше дрібниці — от за це я тобі плюну в обличчя і назву тим самим словом. Тому що тільки воно до тебе і підходить.

У ті роки, що ти описував, всюди пробивалися відморозки. Справжні, гнилі відморозки, яких навіть я б з радістю доклав арматурою. Ті, кому зайва копійка ціною життя людей — в радість. Це нагадує те, як в романах і кіно після апокаліпсису домінують банди, що займаються крадіжками, пограбуваннями, вбивствами і зґвалтуваннями. Ось тільки відморозки в таких випадках завжди вимирають в першому поколінні (що і сталося, завдяки тобі в тому числі і тисячам тобі подібних). Так побудоване людське суспільство: паразитів викидають на фіг, і заслужено. Та навіть якщо не викидати, вимруть самі, бо пиляють сук, на якому сидять.

Але ті відморозки, що розумніші, залишилися. Зробили висновки. Об’єдналися. Їм вистачило мізків зрозуміти: якщо морити народ голодом, він починає бунтувати. Доїти народ треба, інакше на «мерседес» і віллу в Італії не вистачить, дітям кокаїну купити не на що — але відбирати останнє не можна. Треба залишати рабам рівно стільки, щоб їм вистачало не померти з голоду. Треба тягнути з народу жили делікатно, ні в якому разі не перегинаючи палицю, а сотня міцних мужиків з розвідними ключами прийде і пояснить заповзятливому громадянину, хто він, звідки походить і як йому тепер бути.

Підтягнули благополуччя народу (як вміли, правда, але все ж). Переконалися, що з голоду не вмирають. І це спрацювало: двоногий худобу, поки біда не торкнеться особисто його, вважає, що все нормально. У сусідній країні вбивають людей? Ну так не у нас. Підняли податки? Та фігня все це, ось у наш час за банку консервів вбивали серед білого дня. Гей-пропаганду забороняють? Та й чорт з нею, інших проблем повно. Садять опозиціонерів? Самі винні, нєфіг було лізти зі своїми дурницями. Худобі байдуже все, поки в його стійлі є мінімальний необхідний набір для виживання. Поки є горілка в магазині. Поки вистачає на неї. Поки відморозки не зазіхають на його базові потреби, навколо може бути содомський філія Гоморри.

Худобу не розуміє (на те він і худобу), що коли треба — відморозки все у нього заберуть. Не розуміє, що своєю байдужістю він робить себе власністю. Худобу вважає, що якщо він не бачить каверзи — значить, його немає. І тому худобою легко маніпулювати: скажемо йому, що під кожним кущем сидить західний педофіл, і худобу вже готовий сам собі збудувати Північну Корею, тільки б захистити своїх дітей (яких зазвичай б’є по п’яні) від страшних європейських гей-цінностей.

Худобу не розуміє, що відморозки давно не зазіхають на його тушу без вагомої причини. Туша потрібна здорова, слухняна, платящая, скільки скажуть. А ось душу з худоби виймають і торгують їй, вливають туди те, що хочуть. Тому активісти закликають людей одуматися. Не бити свого ближнього, а задуматися, вчасно зупинитися, не бути худобою. Не давати забивати собі мізки. Почати з себе. Побачити трохи далі своєї балії. Зрозуміти, що життя складається не тільки з первинних потреб. Що щастя — це не лише потурати інстинктам, жадібності і череву. А це не можна вбити розвідним ключем: це людина може зрозуміти тільки сам, і тільки тоді може зватися людиною.

Людина вільніше худоби. Але тільки якщо не живе, як худобу.