Ой, все!

3

Люто-скажено задовбали дві категорії людей.

Перша — це начальство, яке не розбирається в процесі, а навіть якщо розбирається, фізично не може бути в курсі всіх дрібниць, але поводиться при цьому так, ніби у нього всевидюче око.

Друга — це люди, які мають якоїсь неймовірної сили пієтет до начальства його думку, нехтуючи думкою безпосереднього керівництва.

Як можна здогадатися, я середня ланка.

Скоро Новий рік: звіти, дедлайни, терміни підтискають. Вирішили попросити попрацювати дівчинку на аутсорсе. Висилаю їй великий обсяг інформації, щоб ознайомилася і повідомила, погодиться взагалі за це братися. Уточнюю, що робити потрібно буде не все. Дівчинка мені нічого не говорить. Через два дні дізнаюся, що вона вже зробила половину роботи. І зробила, звичайно ж, ту половину, що вже була готова. Це не дівчинка така ініціативна. Це вона поговорила з начальством, а начальство чуть в обморок не впала: «Як не всі? Треба все робити!»

І ніхто не здогадався порадитися зі мною. Гаразд дівчинка — ми з нею разом проходили практику на цьому підприємстві, я для неї не авторитет. Але начальство-то вже могло за стільки років зрозуміти, що я не зі стелі уточнення до завдань видаю!

Ось так: начебто і провини моєї немає, а совість мене замучила.