Всі рівні, але ви рівніші

35

Як же мене задовбали блатні.

Дівчина супервайзера на роботі півдня проводить у його кабінеті на його колінах, що записується як «допомогу у вирішенні колективних завдань» та сплачується в повній мірі.

Дочка начальника на іншій роботі дозволяє собі кричати матом, не розбираючись у ситуації. Доводиш свою правоту — навздогін отримуєш від шефа лекцію про те, що пояснила б відразу нормально — і скандалу б не було. А нічого, що вона почала кричати раніше, ніж я договорила?

На іншій роботі колектив — біженці із проблемної зони. Всі адекватні, ось тільки з одним хлопцем постійно конфліктуємо — він мало що криє мене матом, приходить, коли я зайнята, перебиває, стоїть над душею і ниє, поки не виконаю, з-за чого можу помилитися. Отримала зауваження від шефа про те, що нібито йому грублю. А те, що він відмовляється возити деякі обіцяні доставки клієнтам, будує з себе царя і бога, навіть не будучи моїм начальством, та й взагалі він співробітник посередній — нікого не хвилює.

Я не сочусь отрутою, тому що у мене немає можливості влаштуватися по блату. Навіть навпаки — батьки періодично пропонували всякі цілком цікаві вакансії. Просто я хочу досягти в житті всього самостійно… А через таких от «знайомців» буває складно утриматися на робочому місці.

Задовбали нерівним ставленням!